Дитяча казочка “Маленький майстер”

Данилко гуляв в саду. Тут було дуже красиво: листя на деревах було різнокольорове, вітерець весело грався з листочками які падали з дерев, а на землі було багато листя: жовтого, червоного, оранжевого кольору. Данилко розглядав яскравий листочок, який знайшов біля яблуні. І тут він почув звуки з неба.
– Курли – курли… – сумно звучало в небі.
– Данилко глянув на небо, – це відлітали журавлі.

Поруч біля саду тато лагодив паркан.
– Тату, тату, – схвильовано крикнув Данилко, – подивись, журавлі відлітають.
– Так, сину, – відповів батько, – відлітають. Уже пізня осінь, скоро прийде зима, настануть морози, вони не зможуть перенести зиму, тому відлітають в теплі краї.
– Тату, а що всі пташки відлетять? – занепокоєно запитав хлопчик.
– Ні, багато пташок залишаться тут. Це горобці, синички, голуби,чижики, дятли, снігурі.
– А що ж вони їдять взимку, як від холоду ховаються? – Запитав Данилко.
–  Вони готуються до зими. Мають теплі гнізда, а також люди допомагають їм, роблячи годівнички.
– А що таке годівничка? – Зацікавився хлопчик.
– Це маленька хатинка яку вішають на дереві, і там насипають пташкам корму.
– Тату а давай зробимо годівничку, – радісно сказав хлопчик.
– Давай, – погодився тато.
Вони зробили дуже гарну годівничку, а Данилко її навіть розмалював фарбами. Це була найкраща годівничка. Батько і син повісили її на дереві. І вже за декілька днів туди прилітали горобці, синички. Данилко насипав їм корм, і радісно спостерігав за пташками. Пташки завзято клювали зерна і крихти і весело цвірінькали, ніби казали спасибі Данилку і його батьку.
05.02.2017
© Автор Британ Галина Ярославівна

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *