Маленька Оленка дуже любить тварин. Сьогодні вони з мамою і татком ідуть в зоопарк. Як же Оленка радіє. З самого ранку вона вже чекає коли ж вони підуть в зоопарк, крутиться перед дзеркалом в новому капелюшку. І ось вони уже в зоопарку.
Які ж тут цікаві тварини живуть: жирафа, така висока тварина, а ось і Лев, поважний і грізний, а це мавпочки веселі і запальні, а там вдалині Оленка побачила верблюда, як же вона хотіла його побачити. Дівчинка підбігла ближче.
– Мамо, тату, гляньте, це верблюд, і у нього на спині горб, точнісінько як у моїй книжечці!
– Мамо, а для чого йому цей горб, він йому не заважає?
– Ні, доню, горб це верблюжа комора. У верблюжому горбі є великі запаси жиру, тому верблюд може нічого не їсти протягом двох тижнів і при цьому відчувати себе добре. Верблюди живуть у пустелях. Тут немає води, дуже сильно пече сонце. А верблюд у своєму горбі, маючи великі запаси жиру, може обходитись довго без їжі і води. Також горб верблюда захищає його спину від перегрівання.
Оленка була вражена. Тепер вона знала навіщо верблюду горб. Дівчинка ще трохи постояла біля верблюда і побігла розглядати інших тварин. А верблюд гордо випрямив свого горба, адже він ним пишався, це ж його власна комора на спині.
05.02.2017
© Автор Британ Галина Ярославівна
Авторський блог поетеси "Жива поезія душі…"