Гуляла Наталочка з мамою біля річки. Літо, сонечко припікає. А Наталочці капелюшок заважає
– Мама, – не хочу капелюшок, – кинула вона капелюх і побігла збирати квіти. Бачить, біля річки,
камені білі, торкнулася – гарячі.
– Ой, у них же температура висока, потрібно полити їх водичкою.
І стала Наталочка поливати камінчики, але вони знову висихали і знову були гарячими.
Втомилася вона, присіла відпочити. І тут сонечко зайшло за хмару і камені охололи.
– Мама, дивись, камінчики більше не хворіють – зраділа Наталочка.
– Бачиш мила, – сказала мама, – хмарка вкрила їх від сонця, у них же немає капелюхів?
– Точно – крикнула дівчинка, – а у мене є – мені потрібно швидко сховатись від сонечка, щоб не
захворіти, як камінчики. Вона вихопила капелюшок і швидко одягла на голову.
28.01.2014
© Автор Британ Галина Ярославівна