Нове́ горнятко там, за склом, у шафі,
Заховане на свято, на сніданок…
А зараз що? Хіба цей день не свято?
Хіба не щастя нинішній світанок?
Продовжити читання “Поезія “Святкове горнятко””
Поезія “Стій, моє літо, ну побудь ще трішки…”
Стій, моє літо, ну побудь ще трішки,
Так холодно без тебе… Обійми…
Залиш мені хоча б свою усмішку,
Закутаюсь у неї до весни…
Продовжити читання “Поезія “Стій, моє літо, ну побудь ще трішки…””
Поезія “Соло сонця…”
Стікає літо каплями по стрісі,
Туманами лягаючи на вії,
Сховавши у твоїй пустій валізі
Такі довгоочікувані мрії…
Продовжити читання “Поезія “Соло сонця…””
Поезія “А літо так пахне липою …”
А літо так пахне липою,
Шалене цвітіння п’янить,
Маленьке пташа попід стріхою,
Здається он – он полетить…
Продовжити читання “Поезія “А літо так пахне липою …””
Поезія “А у твоїй душі чотири пори року…”
На цю поезію мене надихнуло розважання отця Піо – «Я бачу, що у ваших душах є всі пори року: не раз ви переживаєте безплідну зиму з частим розбиттям, тривогою і турботами, не раз – травневі роси із запахом святих квітів, не раз ви живете в літньому спекотному полум’ї бажань…»
А у твоїй душі чотири пори року:
Зима пронизлива… Сліди осінніх злив…
Весна квітуча… Літо синьооке,
Проходять павутинням твоїх снів…
Продовжити читання “Поезія “А у твоїй душі чотири пори року…””
Поезія “Закохуйся в душу! “
Закохуйся в душу, у ній увесь світ,
У ній і весна твоя й літо,
Закохуйся в душу, все решта наліт,
Обгортка не зможе зігріти…
Продовжити читання “Поезія “Закохуйся в душу! “”
Поезія “Було́…”
Було́… Я падала і підіймалась…
Було́… Я плакала, але й сміялась…
Було́… І літо, й мокра осінь…
Було́… І сонечко, і грози…
Продовжити читання “Поезія “Було́…””
Дитяча повчальна історія “Капелюшок”
Гуляла Наталочка з мамою біля річки. Літо, сонечко припікає. А Наталочці капелюшок заважає
– Мама, – не хочу капелюшок, – кинула вона капелюх і побігла збирати квіти. Бачить, біля річки,
камені білі, торкнулася – гарячі.
Продовжити читання “Дитяча повчальна історія “Капелюшок””