Коли наблизились вони,
До Єрусалиму,
Прийшли в Витфагію,
Біля Оливної гори,
І двох учнів
послав Ісус
Сказавши їм:
«Ідіть в село, що перед вами,
Там віднайдете ви,
Прив’язану ослицю,
А біля неї і осля,
Їх відв’яжіть,
Й до мене приведіть,
А як питатиме вас хтось,
То ви відповісте,
Що потребує їх Господь,
Та незабаром,
Назад їх поверне,
Щоб сталось те,
Що говорив пророк:
«Скажіть сіонській дочці,
Що Цар твій йде то тебе,
Ось на ослиці верхи,
І на осляті,
Синові підяремної»
Учні пішли й зробили так,
Як їм велів Ісус,
І привели ослицю та ослятко,
І сів на них Ісус,
Народ, якого було так багато
Тут на дорозі,
Простеляв же свою одіж,
І гілки із дерев зривав
І на дорозі розкладав.
І весь народ кричав:
«Осанна синові Давида,
Благословен той,
Що йде в ім’я Господнє,
Осанна во вишніх!»
Коли Ісус ввійшов в Єрусалим,
То місто все заметушилось,
Питаючи – «Хто ж це такий»
А інші голосили,
Що це пророк, Ісус,
Із Назарету в Галилеї.
І увійшов Ісус у храм,
І вигнав з нього,
Усіх що продавали й купували там,
Перевернув столи міняйлів,
Й ослони тих,
Що продавали голубів,
Й сказав він їм:
«Написано – Мій Дім,
Домом молитви буде зватись,
Ви ж чините із нього,
Розбійників печеру»
І підійшли до нього в храмі
Сліпі й кульгаві,
І він зціли їх.
Первосвященники та книжники тоді,
Побачивши ці чуда,
Й дітей почувши,
Які кричали в храмі:
«Осанна Синові Давида!»
Обурились,
І мовили до нього:
«Чи чуєш ти, що кажуть ці?»
Ісус їм відповів:
«Атож, хіба ніколи не читали ви –
Устами немовлят та сущих,
Собі похвалу ти вчинив»
І їх покинувши ,
В Витанію Ісус попрямував
І там заночував.
Уранці повертаючись до міста,
Він зголоднів,
Й побачив край дороги смоковницю,
До неї підійшов,
Але плодів на ній він не знайшов,
Росло там тільки листя,
Й до неї Ісус мовив:
«Нехай повік не буде з тебе плоду!»
Вмить смоківниця всохла.
Побачивши це, учні здивувались,
Й Ісуса запитали:
«Як сталось,
Що в мить одну засохла смоковниця»
Ісус у відповідь сказав їм:
«Кажу вам істино, як матимете віру,
Не завагаєтесь й на мить,
То й не таке ви зможете зробить,
А як накажете горі – ти двигнись
І кинься в море
Станеться оце,
І все
Чого проситимете з вірою в молитві
Одержите!»
Коли Ісус прийшов до храму і почав навчати
Прийшли до нього первосвященики й старші з народу,
І в нього запитали:
«Якою владою ти чиниш це,
Хто дав тобі цю владу?»
Ісус у відповідь сказав їм
«Я теж спитаю вас про річ одну,
Якщо відповісте мені на неї,
То й я вам теж скажу,
Якою владою я це творю.
Звідки було Йоанове Хрищення,
Із неба, а чи від людей»
Ті ж стали між собою міркувати:
«Що ж нам казати?
Як скажемо із неба
То він нам скаже
– чого ми не увірували в нього,
А скажемо що від людей,
Обуриться народ весь,
Бо всі Йоана вважають за пророка»
Тоді відповіли вони:
«Не знаєм цього ми»
Тоді й Ісус промовив:
«То й я вам не скажу,
Якою владою я це творю.
Як вам здається – ось
Чоловік один
Мав двох синів,
Й до першого звернувся він –
Піди дитино нині,
У виноградник працювати.
І той озвався – «Господи, піду»
І не пішов,
Тоді звернувся він до другого
Так само,
Цей відповів – «Не хочу»
Та потім він розкаявся й пішов,
Котрий із двох вчинив бо волю батька?
«Останній» – відповіли учні.
Тоді Ісус сказав їм:
«Кажу вам істино, що митарі і блудниці,
Вас випереджують у Царстві Божім»
Прийшов бо був до вас Йоан
Правди дорогою,
Та не повірили бо ви йому,
А митарі і блудниці,
Йому повірили,
А ви побачивши оте,
І не розкаялись,
Щоби повірити йому.
Ось іншу притчу слухайте –
Був чоловік – господар,
Що виноградник насадив,
І огорожею його обвів,
І видовбав в ньому чавило,
І вибудував башту,
І на роботу винайняв він виноградарів,
А сам пішов.
Коли ж настала пора вино збору,
Й послав до них слуг своїх,
Щоб взяли в них плоди, йому належні.
А виноградарі цих слуг його схопили,
Й побили,
А деяких каменували, й убили.
Тоді ще інших слуг послав він,
І ті вчинили з ними так само.
Наприкінці ще сина свого послав він,
Гадаючи, що матимуть вони пошану
До його сина.
Та виноградарі зуздрівши сина,
Отак заговорили:
«Це спадкоємець, ми його уб’єм,
І спадщину його собі ми заберем»
Й його схопили
Й убили.
Отож, як виноградника господар
Прийде туди,
Що з виноградарями тими учинить він?»
«Лютих він вигубить люто, –
Відповідали учні –
А виноградник віддасть
Іншим виноградарям,
Які плоди його, своєчасно йому даватимуть.»
Тоді Ісус промовив:
«Чи не читали ви в Письмі ніколи:
Камінь що відкинули будівничі
Став каменем наріжним?
Від Господа це сталося
І дивне в наших очах оце.
Тому кажу вам:
«Відніметься від вас Небесне Царство,
І дасться
Народові,
Що приноситиме плоди його.
Хто впаде на цей камінь – розіб’ється
На кого впаде він – того роздушить»
І притчі ці почувши,
Первосвященики і фарисеї зрозуміли
Що говорить про них він.
Схопить його хотіли,
Але людей боялись,
Бо люди за пророка його мали.
15.10.2023р. Упорядник Галина Британ.