Не спіши, не лети галопом,
Не женися за адреналіном,
Може там десь за поворотом
На дорозі чиясь дитина…
Продовжити читання “Поезія “Водію…””
Поезія “Особлива Людина”
Коли у душі – небеса,
А щастям стає кожна днина,
Це значить у тво́є життя
Прийшла особлива Людина…
Продовжити читання “Поезія “Особлива Людина””
Прозовий твір “Мене звати Семен, я – янгол. Або Історія одного янгола…”
Мене звати Семен. Я янгол. Я живу в храмі святої Марії. Взагалі, ми, янголи, живемо на небесах, але я спустився сюди, щоб краще роздивитися людей, зрозуміти їхні вчинки, допомогти їм від-найти правильний шлях…
У нашому храмі завжди людно. Я добре знаю кожного, хто приходить сюди. Дідусь Євген, з паличкою ходить в храм, він завжди сідає в куточку на лаві, молиться вервечку до святої Марії. Він не міг порозумітись з сином, тому став просити Всевишнього допомогти йому прощати і навчити його терпінню. Я знаю, що він уже вміє прощати і серце його наповнене любов’ю.
От тітка Надія – весела і радісна жіночка. Але це вона така тільки коли між людьми, а вдома вона часто плаче, вона самотня, хоч їй уже 45 років, та кохання своє вона ще не зустріла. Хоч це вона думає, що не зустріла, я ж знаю, він також буває тут, в храмі, але поки ще не прийшов їхній час, він ще не готовий, але вже зовсім скоро. Я іноді приходжу до неї в сни, щоби заспокоїти і дати зрозуміти, що вона буде щаслива, тоді вона прокидається зранку весела, і, наспівуючи, бігає по кухні з горнятком кави у руках.
Продовжити читання “Прозовий твір “Мене звати Семен, я – янгол. Або Історія одного янгола…””
Прозовий твір “Подорожні”
Мене звати Давид. Мені 48 років. Я вчитель, працюю в школі уже понад двадцять років. Рік тому я потрапив в автомобільну аварію. З того часу моє життя змінилося… Два тижні я пролежав у реанімації в комі. Це був час переосмислення всього, чим я жив до того…
Я лежав на ліжку і бачив, як плаче поруч моя дружина, якій не давали ніяких надій, що я викарабкаюсь, та не міг ні поворухнутися, ні вимовити слово… В якусь мить я опинився біля дверей, і по-бачив всю цю картину збоку, – себе і дружину… Я не розумів, що це і чи живий я, але мені було дуже легко і спокійно. За мить, я побачив біля себе усміхненого чоловіка, він дивився мені прямо в вічі:
Продовжити читання “Прозовий твір “Подорожні””
Поезія “Ціную…”
Ціную дні, ціную кроки долі
Ціную очі, у яких весна,
Ціную справжність, а не гру у ролі,
Ціную світло, бо без нього – тьма…
Продовжити читання “Поезія “Ціную…””
Поезія “Танцюй, співай, живи…”
Танцюй, поки сонце до тебе сміється,
Допоки світанок міняє вогні,
Танцюй, поки серце захопливо б’ється
Вбираючи дихання неба й землі…
Продовжити читання “Поезія “Танцюй, співай, живи…””
Поезія “Дві рідні душі…”
Звичайна комусь, тобі ж – особлива,
Комусь непримітна і надто проста,
Для тебе ж – одна, найдорожча, єдина,
Для тебе ж – кохання усього життя…
Продовжити читання “Поезія “Дві рідні душі…””
Поезія “Колись…”
Колись, тримаючи мої долоні,
Мов скарб, що найдорожчий від усіх,
Ти поглядом обіймеш мої скроні,
Побачивши на них вже перший сніг…
Продовжити читання “Поезія “Колись…””
Поезія “Моя Людина…”
– Втомилася? Перепочинь, кохана
Як день минув, що нового сьогодні?
Ось там на кухні ще гаряча кава…
Ти не замерзла? Нині день холодний…»
Продовжити читання “Поезія “Моя Людина…””