Коли опускаються руки,
І нерви – немов дротами,
Лиш серце нав’язливим стуком
Приводить тебе до тями,
Продовжити читання “Поезія «Ти – сонце комусь на світі…»”
Поезія «Орел і ворона»
У небі, обіймаючи вітри,
Летів орел понад розлогим полем…
Та враз відчув удар із висоти,
І гострі кігті пронизали болем…
Продовжити читання “Поезія «Орел і ворона»”
Поезія «Ти сильна!!!…»
Ти сильна, чуєш, ти сильна,
І хай суперечить весь світ,
Душа, що палає – вільна,
А вільним під силу політ.
Продовжити читання “Поезія «Ти сильна!!!…»”
Поезія «Коли підіймаєш камінь …»
Коли підіймаєш камінь,
Щоб кинути в чиюсь долю,
Подумай про серце мами,
Вона б не пишалась тобою…
Продовжити читання “Поезія «Коли підіймаєш камінь …»”
Поезія «Благословен, хто йде…»
Не можна з книги вирвати сторінку,
Без неї повість втратить свою суть,
Навіть коли на аркуші сльозинки,
І боляче у саму душу б’ють,
Продовжити читання “Поезія «Благословен, хто йде…»”
Поезія «Краща із прикрас…»
Не грай, живи! Така як є правдива,
Не бійся, що кида́тимуть штики́,
Твоя любов – для когось стане дивом,
Твоя весна – щоби комусь цвісти…
Продовжити читання “Поезія «Краща із прикрас…»”
Поезія «А янголи плачуть в тиші…»
А янголи плачуть мовчки,
Втираючи сльози крильми,
Збирають світла шматочки
Блукаючи поміж людьми…
Продовжити читання “Поезія «А янголи плачуть в тиші…»”
Поезія «Не заходь в мою душу із галасом лютих промов…»
Не заходь в мою душу із галасом лютих промов,
Там лиш тиша і спокій, прошу, не поруш того раю,
В ньому – вічність, безмежжя, ота безкорисна любов,
Без якої насправді нічого на світі немає…
Продовжити читання “Поезія «Не заходь в мою душу із галасом лютих промов…»”
Поезія “Оте що не вбиває…”
«Що не вбиває, зміцнює тебе…» –
Насправді це всього лишень слова.
Що не вбиває – то нестерпно б’є,
Руйнує те, чим сяяла душа…
Продовжити читання “Поезія “Оте що не вбиває…””
Поезія «Ілюзія ходила між людей…»
Ілюзія ходила між людей
Собою затуляючи довіру
Ключами до омріяних дверей
Манила душі, розіпнувши віру…
Продовжити читання “Поезія «Ілюзія ходила між людей…»”