У вас висока посада,
Костюм дорогий і краватка,
Всі інші ідуть позаду
У робах, на латці латка…
Продовжити читання “Поезія «Душа не носить корони…»”
Поезія «Дозволь собі бути не ідеальною…»
Дозволь собі бути не ідеальною,
Трішки незвичною, дещо банальною,
Декому може не зрозумілою,
Але собою, такою щирою…
Продовжити читання “Поезія «Дозволь собі бути не ідеальною…»”
Поезія «Ти – сонце комусь на світі…»
Коли опускаються руки,
І нерви – немов дротами,
Лиш серце нав’язливим стуком
Приводить тебе до тями,
Продовжити читання “Поезія «Ти – сонце комусь на світі…»”
Поезія «Орел і ворона»
У небі, обіймаючи вітри,
Летів орел понад розлогим полем…
Та враз відчув удар із висоти,
І гострі кігті пронизали болем…
Продовжити читання “Поезія «Орел і ворона»”
Поезія «Ти сильна!!!…»
Ти сильна, чуєш, ти сильна,
І хай суперечить весь світ,
Душа, що палає – вільна,
А вільним під силу політ.
Продовжити читання “Поезія «Ти сильна!!!…»”
Поезія «Коли підіймаєш камінь …»
Коли підіймаєш камінь,
Щоб кинути в чиюсь долю,
Подумай про серце мами,
Вона б не пишалась тобою…
Продовжити читання “Поезія «Коли підіймаєш камінь …»”
Поезія «Благословен, хто йде…»
Не можна з книги вирвати сторінку,
Без неї повість втратить свою суть,
Навіть коли на аркуші сльозинки,
І боляче у саму душу б’ють,
Продовжити читання “Поезія «Благословен, хто йде…»”
Поезія «Цей дощ, наче вічність»
Цей дощ, наче вічність, торкається твоїх глибин,
Змиває пилюку, в якій загубилася доля,
Безмежна величність симфоній маленьких краплин,
Торкнувшись душі, випускають проміння на волю…
Продовжити читання “Поезія «Цей дощ, наче вічність»”
Поезія «Краща із прикрас…»
Не грай, живи! Така як є правдива,
Не бійся, що кида́тимуть штики́,
Твоя любов – для когось стане дивом,
Твоя весна – щоби комусь цвісти…
Продовжити читання “Поезія «Краща із прикрас…»”
Поезія «А янголи плачуть в тиші…»
А янголи плачуть мовчки,
Втираючи сльози крильми,
Збирають світла шматочки
Блукаючи поміж людьми…
Продовжити читання “Поезія «А янголи плачуть в тиші…»”