О, скільки суддів… І в усі часи
Вони судитимуть, не розібравши суті,
Кричатимуть – «Розпни, розпни розпни!»
За «істини» десь здалеку почуті…
Продовжити читання “Поезія “О, скільки суддів…””
Поезія “Залишся …”
Залишся, бо ти – мій світ,
Моя теплота і сміливість,
Мій благословенний політ,
Безмежність моя і вразливість…
Продовжити читання “Поезія “Залишся …””
Поезія “До і після …”
До і після – туман і світло,
Розділила доля шляхи…
До – летіла супроти вітру,
Після – мріяла тихо йти…
Продовжити читання “Поезія “До і після …””
Поезія “Твоя сльоза…”
Твоя сльоза – мій найгостріший біль,
Такий, що пробирає до знемоги,
Здіймає тисячі буремних хвиль,
Затягуючи холодом дороги…
Продовжити читання “Поезія “Твоя сльоза…””
Поезія “В осіннє листя заховаю втому…”
В осіннє листя заховаю втому,
В проміння сонячне закутаю вірші,
Ти тут… Я біля тебе завжди вдома
Зігріта світлом рідної душі…
Продовжити читання “Поезія “В осіннє листя заховаю втому…””
Поезія “Великий Гість!”
В красивому будинку край села,
Жила самотня жінка, з серцем світлим,
Любила Господа, і праведна була
Старалась жити за Його завітом…
Продовжити читання “Поезія “Великий Гість!””
Поезія “А ти зі мною йшов усе життя…”
А ти зі мною йшов усе життя,
Легеньким вітром, сонячним серпанком,
Торкаючись мого серцебиття,
Писав мої яскраво – теплі ранки…
Продовжити читання “Поезія “А ти зі мною йшов усе життя…””
Поезія “Допоки мама поруч ти – дитина…”
Вона ридала, коли ти родився,
Від радості, хоч тіло біль скував,
Стискалось серце, як ходити вчився,
Як вперше мовив довгождане «Мам»…
Продовжити читання “Поезія “Допоки мама поруч ти – дитина…””
Поезія “Я така, як колись…”
Я така, як колись… Та ж сама,
У очах – відбиток весни…
Залатаю на серці рани,
Заховаю їх під крильми…
Продовжити читання “Поезія “Я така, як колись…””
Поезія “Пишу, як дихаю…”
Пишу́, як дихаю, як дихаю пишу́…
Просякнуте повітря моє словом,
Несу його незайману красу
Між люди, накриваючи покровом
Продовжити читання “Поезія “Пишу, як дихаю…””