Я – небо… Зігрію сонцем,
Коли в тобі сніг іде…
Я – вітер… Що за віконцем,
Коли тобі гірко, гуде…
Продовжити читання “Поезія “Солодка сіль””
Поезія “Я не вмію ховати душу …”
Я не вмію ховати душу,
Із дитинства просили – ховай,
Не навчилась, хоч певно мушу,
Бо буває болить до краю…
Продовжити читання “Поезія “Я не вмію ховати душу …””
Поезія “Ти – сонце, яке зігріває …”
– Ти любиш?
– Так, я люблю́…
– Тоді обійми мої ночі,
Щоб я не лякалась дощу,
Сховаюсь у твої очі…
Продовжити читання “Поезія “Ти – сонце, яке зігріває …””
Поезія “Ти – теплота…”
Ти – теплота, яку я так шукала,
В якій так затишно моїй душі,
Я все життя від холоду втікала,
Таки втекла, довірившись тобі…
Продовжити читання “Поезія “Ти – теплота…””
Поезія “Маленький янгол на маленькому плечі…”
Маленький янгол на маленькому плечі,
Піклуючись, волоссячка торкався,
Оцей малюк, сьогодні уночі
Побачив світ, і ангелу всміхався…
Продовжити читання “Поезія “Маленький янгол на маленькому плечі…””
Поезія “Стареньке пальто”
Він сміявся відкрито – так усміхалась душа,
Він тримав її руку немов найцінніший дарунок,
Розмовляли очима закохані їхні серця,
А на вікнах зима вже писала свій перший малюнок…
Продовжити читання “Поезія “Стареньке пальто””
Поезія “О, скільки суддів…”
О, скільки суддів… І в усі часи
Вони судитимуть, не розібравши суті,
Кричатимуть – «Розпни, розпни розпни!»
За «істини» десь здалеку почуті…
Продовжити читання “Поезія “О, скільки суддів…””