Не клич мене, ти ж знаєш, не піду,
Не огортай солодкими словами…
Я не сама, я вже давно люблю,
Моя любов під сімома замками…
Продовжити читання “Поезія “Не клич мене…””
Поезія “Ми час міняємо на гроші…”
Ми час міняємо на гроші,
А він тікає як пісок,
Вже за вікном пожовкла осінь,
Проймає вітром до кісток…
Продовжити читання “Поезія “Ми час міняємо на гроші…””
Поезія “Гординя пожирає…”
Поезія на основі цитати із Святого Письма : Гординя чоловіка його принизить, а покірний духом досягне чести… (Приповідки 29:23)
Гординя пожирає твою суть,
Затьмарює тепло що є в душі,
І сонця промені дорогу не знайдуть
У серце, крізь дощі, густі дощі…
Продовжити читання “Поезія “Гординя пожирає…””
Поезія “Для чого ти в цьому світі?”
Для чого ти в цьому світі?
Чи зможеш відповісти..?
Дороги усі відкриті,
Щоб міг cаме ту віднайти.
Продовжити читання “Поезія “Для чого ти в цьому світі?””
Поезія “Фотоальбом”
А сонце обіймає мої мрії,
Майстерно заплітаючи теплом,
Нанизує промінчики надії,
У прозаїчний мій фотоальбом…
Продовжити читання “Поезія “Фотоальбом””
Поезія “Ти – найбагатший!”
Сьогодні захотілося сказати саме такі слова…
Спинися, не біжи! Спішиш? – Не треба!
Поглянь на себе – все у тебе є,
Ти бачиш – неймовірно чисте небо,
Продовжити читання “Поезія “Ти – найбагатший!””
Поезія “Упевнено і віртуозно йди!”
Ти знаєш, скільки в тобі сили,
Скільки завзяття, запалу, терпіння!
Хай не лякають кілометри, милі,
Іди! Переступай через каміння…
Продовжити читання “Поезія “Упевнено і віртуозно йди!””
Поезія “Ти знаєш, у грози своя краса…”
Ти знаєш, у грози своя краса, –
Яскрава блискавиця небом в’ється,
Дощ блискотить, мов вранішня роса,
І вітерець за хмарами женеться…
Продовжити читання “Поезія “Ти знаєш, у грози своя краса…””
Поезія “Купина неопалима”
Перегорає біль, перегорає,
Всихають сльози, наче вранішня роса,
Світає, за вікном моїм, світає,
Стираються щемливі почуття…
Продовжити читання “Поезія “Купина неопалима””
Поезія “Підкинеш дров, чи погасиш водою?”
Поезія на основі цитати із Святого Письма : Від сварки утримайсь, то й гріхів уникнеш; гнівлива людина сварню розпалює; Відповідно до палива й вогонь загориться…(Поетична Книга Сираха 28:8,10)
Глянь, біля тебе он вогонь палає,
І полум’я розходиться травою,
«То що ж робитимеш, мій друже,» – запитаю?
Підкинеш дров, чи погасиш водою?
Продовжити читання “Поезія “Підкинеш дров, чи погасиш водою?””