Авторський блог поетеси "Жива поезія душі…"
Поезія на основі цитати із Святого Письма: «Гнівайтеся, та не грішіте! Нехай сонце не заходить у гніві вашому» (посл. До Ефесян 4: 26)
Чому сонце в небі не гріє тебе?
Чому все навкруг не втішає?
Бо щось у середині точить, пече,
Образа серденько з’їдає…
Продовжити читання “Поезія “А ти не давайся..!””
Закохуйся в душу, у ній увесь світ,
У ній і весна твоя й літо,
Закохуйся в душу, все решта наліт,
Обгортка не зможе зігріти…
Продовжити читання “Поезія “Закохуйся в душу! “”
Було́… Я падала і підіймалась…
Було́… Я плакала, але й сміялась…
Було́… І літо, й мокра осінь…
Було́… І сонечко, і грози…
Продовжити читання “Поезія “Було́…””
Осінь холодом тіло проймала,
Цяпотіла дощами по шкірі,
Павутинням думки огортала,
І прокрастися в душу хотіла…
Продовжити читання “Поезія “Бо що осінь, супроти любові…””
А я усміхаюсь, хай навіть болить,
А я не скоряюсь, сміюся…
Бо що отой біль, та обривчаста мить,
Мине… Я його не боюся!
Продовжити читання “Поезія “А я усміхаюсь…””
Як багато сонця навкруги,
Ось воно, крізь тіні виглядає,
Пробивається крізь куряву пітьми,
І замерзлі душі зігріває.
Продовжити читання “Поезія “Як багато сонця навкруги…””
А що людина?
Скільки їй для щастя треба?
Осіннього шматочок неба,
Відбиток мрії у веселці,
Усмішку тих що там у серці…
Продовжити читання “Поезія “А що людина?..””
Поезія на основі цитати із Святого Письма: « Не журіться отже завтрашнім днем; завтрашній день турбуватиметься сам про себе. Доволі дневі його лиха» (Євангеліє від Матея 6:31)
А завтра знову сонце зі́йде,
Вплете проміння у думки,
Візьме мене в свої обі́йми,
А зараз в сни…
Продовжити читання “Поезія “А завтра знову сонце зійде…””
Послухай тишу…Так, вона багатослівна…
Серцебиттям розкаже про усе,
Можливо трішечки консервативна
ЇЇ мелодія, але тебе пройме…
Продовжити читання “Поезія “Послухай тишу…””
День догорає, гасне сонця промінь,
Вдягається у темряву земля,
Я обіпрусь на сильні плечі твої,
Сховаюся під твої два крила…
Продовжити читання “Поезія “День догорає…””