Поплач, коли болить, і стане легше,
Поплач, бо зарубцюється в душі,
А так, можливо, і без ран минеться,
Стече сльозами, виллється в дощі…
Продовжити читання “Поезія “Поплач…””
Поезія “Ілюзія”
Вона іде, упевнена, красива,
У модному пальті, іде квапливо,
Заглазуроване обличчя стильним гримом…
На перший погляд ідеальна і щаслива…
Продовжити читання “Поезія “Ілюзія””
Поезія “А ти люби…”
Поезія на основі цитати із Святого Письма – “Нову заповідь даю вам, щоб ви любили один одного! Як Я був полюбив вас, так любіте один одного й ви!» (Єв.Іоанна, 13:34)
А ти люби, люби супроти всього,
Крізь гордощі переступи й люби,
Бо серце у любові – перемога,
Над холодом безмісячної тьми…
Продовжити читання “Поезія “А ти люби…””
Поезія “Хай кине камінь той хто без гріха…”
Самотня серед тисячі людей,
Іде душа, ступає потихеньку,
В руках ключі від безлічі дверей,
Добра торбинка і надії жменька…
Продовжити читання “Поезія “Хай кине камінь той хто без гріха…””
Поезія “Несу з собою світло…”
Вбираю світ клітиночками тіла,
Весняний дощ, осінній падолист,
Йду, спотикаюсь, розправляю крила,
Крізь обпікаючий мороз і вітру свист…
Продовжити читання “Поезія “Несу з собою світло…””
Поезія “Зустрілися дві долі…”
Зустрілися дві долі на місточку,
Одна мов пані горда, грошовита,
Виблискує по-модному сорочка,
Дорогоцінним каменем розшита…
Продовжити читання “Поезія “Зустрілися дві долі…””
Поезія “Що скажуть люди?”
Що скажуть люди? – Як вам це питання?
Так часто у житті воно лунає.
А що у серці? Що душа бажає?
Сховати треба, глибоко ховаєм…
Продовжити читання “Поезія “Що скажуть люди?””
Поезія “Що я без тебе?”
Що я без тебе, без твоїх очей,
Без того всесвіту в якому потопаю…
Як ніч без неба, місто без людей,
В якому мрії – привиди блукають…
Продовжити читання “Поезія “Що я без тебе?””
Поезія “Просте, здавалося б, слово…”
Так боляче ранить слово,
Так глибоко, до межі,
Штрика́є, калічить, коле,
Мов найгостріші ножі.
Продовжити читання “Поезія “Просте, здавалося б, слово…””
Поезія “Помовчимо…”
Помовчимо… Як за́вжди, наодинці,
Тихенько ввечері вмостившись на дивані,
Про те каміння, що зібралось у торбинці,
Там у душі, й наносить гострі рани…
Продовжити читання “Поезія “Помовчимо…””