Не стидайся своєї оселі,
Коли скромність там і простота,
Не стидайся дороги своєї,
Як усипана терням вона…
Продовжити читання “Поезія “Не стидайся…””
Поезія “Листи дитячі Миколай читав…”
Листи дитячі Миколай читав,
Від світлих українських діточок,
Сльозу тихенько зі щоки втирав,
Не вмістяться бажання ці в мішок…
Продовжити читання “Поезія “Листи дитячі Миколай читав…””
Poetry “Please, Don’t need those gifts, but that celebration only”
Little girl written the letter to Santa Claus,
Wrote all those letters deligantely,
Stopping for a minet and pondering, own thoughts,
And her little hand runs over paper again…
Продовжити читання “Poetry “Please, Don’t need those gifts, but that celebration only””
Поезія “Крихітний олівчик в Руці Бога…”
На цю поезію мене надихнула чудова цитата Матінки Терези – «Я – крихітний олівчик у руці Господа, який пише лист любові цьому світові…»
Ти знаєш, ми з тобою можем стати,
Тим крихітним олівчиком чудовим,
Який старатиметься з ніжністю писати,
Свій власний, особливий лист любові…
Продовжити читання “Поезія “Крихітний олівчик в Руці Бога…””
Поезія “А сходи є лише до Бога…”
А сходи є лише до Бога,
Не до зірок, не до мети,
Це просто шлях, лишень дорога,
Якою йдеш, мандруєш ти…
Продовжити читання “Поезія “А сходи є лише до Бога…””
Поезія “Чому мені отак болить твій біль..? “
Чому мені отак болить твій біль..?
Так наче серце хтось безжально коле…
Так наче найлютіша заметіль,
Морозить душу, проникає в по́ри…
Продовжити читання “Поезія “Чому мені отак болить твій біль..? “”
Поезія “Не треба подарунків, лиш це СВЯТО…”
Дівчатко Миколаю лист писало,
Виводило всі літери старалось,
На хвильку в роздумах своїх спинялось,
І знову ручка по папері пробігала…
Продовжити читання “Поезія “Не треба подарунків, лиш це СВЯТО…””
Поезія “Сухожилля нашої землі”
Стежки, розвилини, дороги і розтоки,
Сплітається із них уся земля…
Вони ведуть… Рахують наші кроки
У них і осінь наша і весна…
Продовжити читання “Поезія “Сухожилля нашої землі””
Поезія “Спинися, вітре…!”
Кудись сьогодні вітер поспішає,
Збиває з ніг, голосить мов дитя…
Що трапилось? Й на мить не затихає…
Так ніби це кричить саме життя…
Спинися на хвилинку, вітре милий,
Доволі тобі нині голосить…
Поглянь на землю, все навкруг зчорніло,
Кругом гілля поламане лежить…
Продовжити читання “Поезія “Спинися, вітре…!””
Poetry “Rose in the garden”
The Rose is white as a snow thrive in the garden.
Her petals draw to the sun,
Its own beauty unearthlly wonderful,
Offering as a gift to all garden, so sincere.
Продовжити читання “Poetry “Rose in the garden””