Поезія “Чи вміємо любити ми..?”

На цю поезію мене надихнули слова Матінки Терези – «Коли ти засуджуєш людей, у тебе не залишається часу на те, щоб їх любити».
Блукав по світу старець сивий,
Ішов дорогою один,
Усе життя вважав настирно,
Що правду відкриває всім…

І перехожих за́вжди ранив,
У душу словом гострим бив,
І людяність свою в дорозі,
Цей старець кожен день губив…

Тьмяніли барви поступово,
І сірість шлях весь затягла,
Бо не лишись в серці в нього
Ні каплі щирості й тепла…

Образи, злоба в серце вп’ялись,
Закрили світло у душі,
Самотньо йшов той сивий старець
Минаючи погожі дні…

Задумаймося на хвилину,
Чи вміємо любити ми?
Плекаєм у собі людину?
Чи топчем шлях до темноти?
24.12.2017
© Автор Британ Галина Ярославівна

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *