Поезія “Невидимий бій”

До Господа янгол прийшов на розмову
– Всевишній Ти знаєш, так важко мені,
Поглянь мої крила обпалені знову
У битві зі змієм всі ночі і дні…

В моєї людини великі окови,
Не страшно коли на руках чи ногах,
Та в серці вони і я знову і знову,
Калічусь об них, наче зранений птах…

– Я знаю, боротись, ангелику, важко,
Людину твою́ огорнула пітьма,
Змій сковує серце вливаючи в пляшку
Пекельний напій, що ламає життя…

Візьми із собою на бій ціле військо,
Молитвою згублену душу покрий,
Спасай оте серце, що вже близько – близько
До прірви яку зготував йому змій…

– Спасибі, Всевишній, – промовив ангелик,
І з військом на захист душі полетів…
Вмить тріснув в руці з оковитою келих…
– О Господи, Боже, – неначе прозрів…

Від болю і холоду серце звільнилось
Неначе прокинулось нині зі сну…
Все янгольське військо у небо злетіло,
Сьогодні вони побороли пітьму…

Щомиті бої між пітьмою і світлом
Стоять наші янголи вдень і вночі…
То станьмо ж із ними, щоб темряві з вітром
Не дати скувати світіння душі…
04.07.2020
© Автор Британ Галина Ярославівна

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *