Біля старенького вже зовсім, дідуся,
Стояв ангелик, кри́льми огорнувши
Його долоні… Плакала весна,
Життя добігло, обрію торкнувшись…
Промовив ангел: «Хочеш я тобі,
Життя твоє пока́жу, полетіли…»
І стало легко… Добре на душі,
Він з ангелом разом здійнявсь на крилах…
«От бачиш це стежки твої цвітуть…»
«Так, бачу, – чоловік йому говорить, –
А ці сліди що біля мене йдуть,
Це ти, завжди́, усе життя, йшов поряд?
«Так, за́вжди поряд, все твоє життя…»
«Але чому он там сліди самотні?»
«Це був найважчий час твого буття,
Коли вмивали шлях дощі холодні…»
«І що, тоді мене ти покидав?
І я справлявся сам на цій дорозі?»
«Ні, в ці часи, тебе я підіймав,
І, на руках з тобою, йшов крізь грози…»
Цінуйте друзі, ангела свого́
Він поряд йде, з багнюки підіймає,
Поки життя за обрій не зайшло,
Подякуйте Йому, бо Він чекає…
01.04.2018
© Автор Британ Галина Ярославівна