Збились об землю п’яти,
І мозолі набила:
– Небо, хочу літати –
Тихо прошепотіла…
Щільно затисли леза
Досвіду і реалій:
– Не полетиш, не треба
Тихо ступай і далі…
Холодом спутав вітер
Остраху і вагання:
– Ні, тобі не злетіти,
Марні усі старання…
Потім мрія з’явилась
Обійняла́ теплом:
– Ось, тримай, твої крила
Спробуй, змахни крилом…
І зацвіла весною,
В серці зміцніла віра:
– Зможеш, Господь з Тобою,
З Ним тобі все під силу!
22.03.2020
© Автор Британ Галина Ярославівна