Небо почорніло, вкрилося пітьмою,
Громом прокричало про розпуку свою,
На хресті розп’ятий, у вінку терновім,
Помирав Христос, за огріхи твої!
Кров стікала біллю, по святому тілі,
«Буде воля твоя» – тихо шепотів,
і віддався Богу, у Його обійми,
Стерпівши за людство ці страшні терпіння…
Під хрестом ридала Мати у розпуці,
«Сину мій, , – кричала, – за що терпиш муки?»
Серце виривалось, біллю пульсувало,
Небеса гриміли і дощем ридали…
Він терпів за тебе, за гріхи твої,
За твою розпусту, життя у брехні,
За всі лихоcлів’я, грязноту буття,
Він віддав за тебе, на хресті життя!
Чи розумієш жертву, усвідомив, ні?
Далі проживаєш у гріха багні,
Нехтуєш любов’ю, Нашого Отця,
Мабуть ти не гідний доброго кінця!
Зупинися, чуєш, руку простягни,
Він тут, біля тебе, бачить всі гріхи,
Як же сором серце твоє обійме,
Як в Очах Господніх , прочитаєш все…
(Прийде час, побачиш там своє життя,
Соромом нестерпним защемить душа!)
Не чекай, не думай, дій уже сьогодні,
Визнай все й віддайся у Руки Господні,
Його Син у муках вмирав на хресті,
Щоб ти жив щасливо в правді й чистоті!
Ти зумієш, зможеш, все в твоїх руках,
Ось перед тобою простягнувся шлях,
Саме той безгрішний, чистий мов сльоза
Дій, тобі підкажуть серце і душа!
07.08.2017
© Автор Британ Галина Ярославівна