Поезія “До поезії Т.Г.Шевченка”

Світе тихий, краю милий,
Моя Україно,
За що тебе сплюндровано,
За що, мамо, гинеш?
Т.Г. Шевченко
9 жовтня 1843

Карпати знов кров’ю плачуть
Поволі зчезають
Матері на заробітках,
Дітей покидають.

А зі сходу гради сиплють
Москаль нападає…
Знавіснілий прокажений
На чужії землі,
Свою лапу простягає,
Чорну і мерзенну.
Нападає, добре знає,
Не своє шукає,
А у нас сини Країни,
Уже підростають
Не дадуть – бо супостату
Господарювати,
В нашім краї, не дозволять
Розпинати мати!
Стануть дружно сини нині
У війні за долю
Буде в нашій Україні
І добро і воля!
30.01.2017р
© Автор Британ Галина Ярославівна

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *