Поезія “Подаруй людині крила”

Подаруй людині крила.
Щастя крила,
Щоб і вона літать навчилась.
Бо що людина

Яка безкрила?
Маля, дитина…
Життям блукає,
І проживає,
Бо не літає…
А та людина,
Що має крила,
Вона щаслива.
Іде шляхами,
До хмар літає,
Свої дороги,
На роздоріжжі,
Ті що захоче – ті й обирає,
Бо крила має…
І як нахлине ,
Над головою,
темінь холодна
Розправить крила,
І над журбою,
Понад безодню,
Вверх підійметься,
І все. Минеться,
темінь холодна.
Легко ті крила
подарувати –
слово сказати
Добре і миле,
Тепле і світле,
Воно зігріє.
А чи усмішку,
Подарувати,
Чи добре діло,
Воно підносить
Дарує силу,
Віру, надію,
Дарує щастя,
Дарує крила…
І вже людина
Не проживає,
Вона літає…
Подаруй людині крила.
Щастя крила,
Щоб і вона літать навчилась…
Бо що людина
Яка безкрила?
Маля, дитина…
24.03.2017
© Автор Британ Галина Ярославівна

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *