Поезія “Безсилі удари долі…”

Буває ідеш крок за кроком,
Життя в колію наче входить,
А потім – удар, наче током,
І все, що посіяв – не сходить…

І доля вистукує ритми,
Чужі і тобі не знайомі,
І креслить складні алгоритми
Де всі похідні невідомі…

І ти вже пройшов так багато,
Та знов мов мала дитина,
Штовхає життя крок ступати,
Підкошуються коліна…

Та що ті задачі долі,
Незнані чужі алгоритми,
Неначе роса світанкова,
Щезають від сили молитви…

І знову ідеш в дорогу,
За покликом серця, поволі,
І знаєш – коли ти з Богом,
Безсилі удари долі…
15.01.2019
© Автор Британ Галина Ярославівна

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *