Поезія “День догорає…”

День догорає, гасне сонця промінь,
Вдягається у темряву земля,
Я обіпрусь на сильні плечі твої,
Сховаюся під твої два крила…

Там спокій мій, антракт у цім спектаклі,
Там тіні не лякають темнотою
Там я – це я, без макіяжу краплі,
Там можу бути я сама собою…

День догорає, а у мене сонце
В душі, так ніжно – ніжно зігріває,
І ніч вальсує в мене за віконцем,
А я вже відчуваю як світає…
21.09.2017
© Автор Британ Галина Ярославівна

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *