Поезія «Душа не носить корони…»

У вас висока посада,
Костюм дорогий і краватка,
Всі інші ідуть позаду
У робах, на латці латка…

Ваш погляд зарозумілий,
Ви ж так досягли багато,
Всі інші – прості й невмілі
Такий собі вбогий натовп…

А в натовпі цьому – світло,
Так жаль, що з вашого трону
Вам зовсім його не видно.
Колони кругом, колони…

Мудруєте свої факти,
Вмикаєте штучні лампи,
А вийти у натовп варто,
І зняти краватку вам би…

Тут істина і відвертість,
Без фальші і прохолоди,
Лиш тільки сховайте зверхність
Вона тут лише нашкодить…

Тут хочуть бачити щирість,
Відвертість і розуміння
Побачите, тут не сірість
А сонце з його промінням…

Його вам не вистачає
Бо штучні лампи не гріють
І серце свій блиск втрачає
З роками душа німіє…

Прошу, не піддайтесь звабі
І згубності того трону,
Минають земні посади
Душа не носить корони…
12.07.2021
© Автор Британ Галина Ярославівна

Поширити допис

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *