Самотня серед тисячі людей,
Іде душа, ступає потихеньку,
В руках ключі від безлічі дверей,
Добра торбинка і надії жменька…
Самотня серед тисячі сердець,
Замерзла серед фальші і облуди,
Іде душа до світла навпростець,
Відкинувши плітки і пересуди…
Оголена між тисячі очей,
Серед лукавих поглядів дошкульних,,
Ослабла серед днів, серед ночей,
Серед жалючих масок безпритульних…
Іде несе свій хрест, через не можу,
Старається, хоч ноша нелегка,
Багато суддів…
Та як каже Слово Боже –
Хай кине камінь той, хто без гріха…
31..08.2017
© Автор Британ Галина Ярославівна