Поезія “Краплинка доброти…”

Не плачу, ні, кому потрібні сльози,
Душа стікає краплями роси,
Між сірих днів загубленої прози,
Мені б лишень краплинку доброти…

Мені б краплинку світла і надії,
І більш нічого в долі не прошу́,
Бо вітер часу все одно розвіє
Те що пусте, порожнє на шляху…

А те, що справжнє, лишиться навіки,
Крізь призму часу, світлом перейде,
Тектимуть світом повноводні ріки,
Щоби наповнити добром усе живе…
07.03.2019
© Автор Британ Галина Ярославівна

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *