Поезія “Круки – відчуття”

Буває відчуття, що я згубилась,
Поміж буденних сірих колісниць,
За цінності моральні учепилась,
Зі свічкою блукаю між темниць…

Буває відчуття, що йду босо́ніж,
І ноги ранять сотні колючок,
Попереду то кручі, то безодні,
То баговиння чорне, то пісок…

Буває відчуття що я гостюю,
Й не розумію тих, в чий дім прийшла,
Не розумію те, що вуха чують,
Геть не подібна істина моя…

Буває відчуття – в душі задуха,
Мов у повітрі диму пелена,
І попелу, що закриває вуха
Щоб не почула істину бува…

Буває відчуття… Його ховаю,
Бо треба ж йти, усі кудись ідуть,
Та іноді душа мене питає –
«Сама ідеш, а чи тебе ведуть?»

Замислююсь, бо не просте питання,
Мабуть ведуть, таке воно життя…
Та в темряві знайду своє світання,
І розлетяться круки – відчуття…
28.01.2018
© Автор Британ Галина Ярославівна

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *