Поезія «Київ – Мадрид»

На автобусі напис видніється – « Київ – Мадрид»,
І вона, обійнявши стареньку валізу, раділа,
То сміятись хотілось, то плакати, так щоб навзрид,
Небо чистим дощем омивало і душу і тіло…

За вікном пролітало минуле, – синочок малий,
І коханий, що просить не їхати, з ними лишитись,
Та тоді їй здавалось, що час не такий вже й страшний
Кілька років минуть і в достатку усі будуть жити…

Кілька років змінились відрізком у ціле життя,
Все дорожчало і, з кожним роком, потреби зростали,
Віддалявся коханий, і сина впізнать не могла,
Виростаючи він кожну мить, кожен день чекав маму…

І не гріли його дорогі заграничні цяцьки́,
Коли їхала мама, ночами в подушку ридав,
Обіймала його і просила: «Синочку, прости
Скоро вже повернуся наза́вжди». Він вірив, чекав…

А тепер, вже дорослий, і сам уже люблячий тато,
У великому місті будує щасливу сім’ю,
А коханий, коханий не в силі був стільки чекати,
То ж самотня вона повертається в хату пусту…

О якби повернути назад, всі роки́ повернути,
Прожила б їх інакше, на ніч обіймаючи сина…
Що у спогадах? Пусто, – цяцьки і далекі маршрути,
Це все порох, а р́оки, а ро́ки за вітром пустила…
5.07.2019р
© Автор Британ Галина Ярославівна

Поезія «Київ – Мадрид» отримала спецвідзнаку “Міжнародний вибір” конкурсу “Коронація слова 2020”, у номінації “Пісенна лірика”.

Поширити допис

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *