Поезія “Лист синові”

Мій синочку, настане пора,
Як я буду вже сивою зовсім,
Ти відкрий, почитай ці слова,
Щоби зміг осягти мою осінь…

Як в розмові попро́шу колись,
Повторити ще раз одну фразу,
То прошу́, мій рідненький, не злись,
Це лиш порох життєвого часу…

Як, уже не встигатиму я,
Йти в твоїм молодечім ритмі,
То згадай, як тебе, ще малям,
Терпеливо учила ходити…

Як сягатиму довго оте,
Що нове́ і для мене незнане…
Будь терплячим, прошу́ тебе,
Це тумани, осінні тумани…

Як… Багато писала б іще,
Та ти знай, що одне незмінне –
Та любов, що у серці живе,
Назавжди..Так, вона нетлінна…

Пам’ятай, що для мене все –
Твоє щастя, моя дитино,
І хай човен життя пливе…
Ти завжди найдорожчий, сину…
02.05.2018р.
© Автор Британ Галина Ярославівна

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *