Мій синочку, настане пора,
Як я буду вже сивою зовсім,
Ти відкрий, почитай ці слова,
Щоби зміг осягти мою осінь…
Як в розмові попро́шу колись,
Повторити ще раз одну фразу,
То прошу́, мій рідненький, не злись,
Це лиш порох життєвого часу…
Як, уже не встигатиму я,
Йти в твоїм молодечім ритмі,
То згадай, як тебе, ще малям,
Терпеливо учила ходити…
Як сягатиму довго оте,
Що нове́ і для мене незнане…
Будь терплячим, прошу́ тебе,
Це тумани, осінні тумани…
Як… Багато писала б іще,
Та ти знай, що одне незмінне –
Та любов, що у серці живе,
Назавжди..Так, вона нетлінна…
Пам’ятай, що для мене все –
Твоє щастя, моя дитино,
І хай човен життя пливе…
Ти завжди найдорожчий, сину…
02.05.2018р.
© Автор Британ Галина Ярославівна