Поезія “Листи дитячі Миколай читав…”

Листи дитячі Миколай читав,
Від світлих українських діточок,
Сльозу тихенько зі щоки втирав,
Не вмістяться бажання ці в мішок…

Рядки спліталися зі слів війна, бої,
Слова «татусь пішов…» душили болем,
Він постарається для кожного із них..!
Встав, вийшов тихо до саней у поле.

І мовив «Отче, молю, хоч на мить,
Пусти зі мною татусів сиріток,
Тих, що до тебе, назавжди пішли,
Хай обіймуть востаннє своїх діток…»

І звідусіль приходили вони –
Воїни світла, до саней Святого,
Їх так багато, довго йшли і йшли,
Мов ангели без болю і тривоги…

«Поїхали» – вмить крикнув Миколай,
На Україну вирушили всі,
Видніються домівки, – рідний край,
І заблищали очі в татусів…

За руку зі святим в свої домівки,
Всі татусі тихесенько ступали,
І ніжно – ніжно сплячих своїх діток,
До серденька з любов’ю пригортали…

І діточки у сні всміхались щиро,
Бо в мить цю світлу кожному із них,
Ніжні обійми татусеві снились,
Дарунок що найкращий від усіх…

А потім татусі у вись вертались,
До Бога йшли спокійною ходою,
Зі спокоєм в душі, бо попрощались…
Обійми рідних гріли теплотою…

Пішли… Постояв трохи Миколай,
В очах – обіймів батьківських картини,
«Молитимуся, любі, за Ваш край,
Щоб мир прийшов у всі ваші родини…»

Змахнув сльозу, у сани тихо сів,
З дарунками по світу полетів…
20.12.2017
© Автор Британ Галина Ярославівна

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *