Ходила заздрість посеред людей,
У душі заглядаючи пітьмою,
У світі словоблудних лотерей,
Вона не залишалася самою…
Торкалася тихенько до сердець,
Раділа чварам посеред народу,
Та все ж з’являлась та, що нанівець
Старання зводила її, одним приходом.
Ясніша сонячного світла і зорі,
Вростала в душі сонячним корінням
Любов… Немає сили на землі
Могутнішої за її проміння…
Зникала заздрість, з нею і пиха
Розсіювались разом із пітьмою…
Поміж людей ходила доброта,
У душі заглядаючи любов’ю…
07.12.2019р.
© Автор Британ Галина Ярославівна