Поезія “Моє небо, не плач…”

Моє небо, ти плачеш? Прошу́, не тривожся дарма,
Я тобі обіцяю не схибити і не зламатись,
Навіть як обпікатиме холодом люта зима,
Моє небо, блакиті твоєї я буду триматись…

Бо у ній – моя сила, у ній моя віра в життя,
Посивіла надія і хмарами вкутана воля,
Моє небо, я знаю, не зможу пройти до кінця,
Без твоєї блакиті, що світлом окреслює долю…

Я маленька травинка, посіяна твоїм дощем,
Задивляючись в тебе – росту́, а інакше марнію,
Тільки твоя блакить є для мене спасенним мечем,
Моє небо, не плач, ти поглянь, я росту, я міцнію…
03.08.2019р.
© Автор Британ Галина Ярославівна

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *