Поезія “Не клич мене…”

Не клич мене, ти ж знаєш, не піду,
Не огортай солодкими словами…
Я не сама, я вже давно люблю,
Моя любов під сімома замками…

Не клич мене, шукай її – свою,
Ту що Господь послав лише для тебе,
Ту, що так щиро говоритиме – «люблю»
Підноситиме аж під саме небо…

Не клич мене, знайди свою весну,
Яка теплом обійме твою втому…
Не клич мене, ти ж знаєш, не піду,
Бо серце моє віддане одному…
25.10.2017
© Автор Британ Галина Ярославівна

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *