Поезія «Не ріж моїй дитині крила…»

Не ріж прошу, моїй дитині крила
Ти знаєш як я важко їх плела?
Ти знаєш скільки сліз гірких пролила?
Щоб ти отак їх зараз відтяла..?

Не ріж прошу, я в них вплела надію,
Ти ж знаєш, як без неї важко йти,
А ще любов, безмежну, як стихія,
І віру, щоб сягнути висоти…

Не ріж, прошу, поглянь мені у очі,
Як хочеш, – вдар у серце, та в моє!
Я крила ті вимолюю щоночі…
Не ріж, не руш, не смій, прошу тебе…!
22.09.2021
© Автор Британ Галина Ярославівна
Згадайте, будучи дитиною, кожен з нас був вільний, не обтяжений ненавистю, заздрістю, злобою… Тому за спиною були міцні крила… Давайте ж вчитись від дітей бути вільними, та берегти їхню щирість і дитинність… Пам’ятаєте? – “Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається… Ніколи любов не перестає!” 1 до Коринтян 13:4-8

Поширити допис

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *