Поезія “О, скільки суддів…”

О, скільки суддів… І в усі часи
Вони судитимуть, не розібравши суті,
Кричатимуть – «Розпни, розпни розпни!»
За «істини» десь здалеку почуті…

Топитимуть надії без вагань,
Сіктимуть недовірою у спину,
І мрякою густих розчарувань
Збиватимуть із ніг, немов дитину…

О, скільки суддів з каменем в руках,
А чи безгрішні? Тиша… Не безгрішні…
Той камінь – це найбільший їхній страх,
Хай згубиться у помислах торішніх…

Так хочеться добра і простоти,
Щоби у спокій душу зодягнути…
Та судді будуть… І в усі часи
Вони судитимуть, не розібравши суті…
10.11.2018р.
© Автор Британ Галина Ярославівна