«Що не вбиває, зміцнює тебе…» –
Насправді це всього лишень слова.
Що не вбиває – то нестерпно б’є,
Руйнує те, чим сяяла душа…
Калічить віру, сковану у страх,
Вбиває… О, ще й як жорстоко, люто!
Бо наче йдеш, а ноги в ланцюгах,
Вдихаєш не повітря, а отруту…
Кипить душа, а потім сипле сніг
І накип залишається навіки,
Під ним – любов, закрита від усіх,
А зовні недовіри повні ріки…
Згасає світло – від розчарувань.
Без нього серце, мов осиротіле.
Отак оте «що не вбиває нас»
Руйнує душу, залишивши тіло…
Тому благаю: бережіть себе
Від того, що немовби не вбиває,
Бо серце, загрубіле, кам’яне,
Не мерехтить, не світить, не палає…
29.01.2021
© Автор Британ Галина Ярославівна