Поезія “Полотно маленької душі…”

Маленьку душу ранити так просто,
Вона – неначе чисте полотно,
І доля, мов художник, віртуозно,
Уміло розмальовує його…

Майстерно промальовує штрихи,
Картину пише… фарби добавляє,
Поєднує всілякі кольори,
Відтінки світлі, темні накладає…

Проходить час, й на цьому полотні
З’являються пейзажі і портрети,
Все, з чим стикалася людина у житті
Зливається у тіні – силуети…

І ми з тобою вмієм малювати,
І пензлі в нас у кожного свої,
Давайте ж тільки світло накладати
На полотно маленької душі…

Бо темні кольори його плямують!
Бо темні кольори його псують!
Бо темні кольори його руйнують!
Отруюють повільно наче ртуть …

Благаю всіх, хто пензлі вже тримає,
Не поспішайте! Не руйнуйте полотна!
Бо в темних кольорах душа згасає,
Бо з темряви немає вороття…
08.09. 2017
© Автор Британ Галина Ярославівна

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *