Поезія “Пробач мені, щастя…”

Пробач мені, щастя, бездумну мою неуважність,
Дивилась крізь тебе кудись…А й не знаю куди,
Пробач мені, щастя, дитячу мою легковажність,
Лише крізь роки я розгледіла твої сліди…

Ти поруч завжди, правда ж? Так, я тепер розумію,
Я бачу… І, знаєш, так сором на серці шкребе,
Що, крізь побудовані мною примарні надії,
На відстані кроку, я не помічала тебе…

Пробач мені, щастя, повір я тепер вже навчилась
Тебе цінувати, плекаючи світло в собі́,
Ти ж разом зі мною колись на цей світ народилось,
Рукою Господньою виплекане у душі…
09.08.2018р.
© Автор Британ Галина Ярославівна

Поезія “Пробач мені, щастя…”: 2 коментаря

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *