Пропускаю крізь душу дощі,
Чиїсь грози, туги вуаль,
Чиїсь змерзлі до болю дні,
Бо інакше не вмію, на жаль…
Пропускаю і сльози течуть,
Вимиваючи болю пісок,
І невпинно, старанно тчуть,
Павутиння моїх думок…
Пропускаю… Так хоче Бог,
Щоб зуміла всім донести
Павутиння отих думок,
Щоб від когось біль відвести…
17.02.2018
© Автор Британ Галина Ярославівна