Поезія “Сон”

Маленька дівчинка, що загубила маму,
У натовпі ридаючи блукала,
Гарячі сльози щоки обпікали,
Ну де ж ти, мамо, відгукнися, мамо!

І перехожі йшли, не помічали,
І холодно, самотньо, пусто стало,
А потім очі рідні відшукала,
І кинулась до неї, обійняла.

Ну де ж ти була, мамо, запитала,
Тебе матусенько я довго так шукала
Я тут, матуся ніжно відповіла
У серці твоїм кожну мить, дитино!

Прокинулась.. Шалено серце бється
А за вікном уже життя несеться
І натовп поспішає і біжить
Життя вирує, бьє ключем, кипить…

На кухню вийшла, каву заварила
Набрала номер мами, позвонила…
Матусю люба як ти там рідненька
Здоровя як, і як твоє серденько?

Все добре доню як там справи в тебе,
Коли удома будеш я чекаю
І серце знав забилось як шалене
Я буду скоро мамо, виїжджаю…

Закинула валізи у машину
І справи всі пропали як міраж
І натовп що біжить кудись лишила
І серце заспокоїлося враз.

Побачила здалека ще матуся
За хвіртку вибігла стрічати доню
Ох як же посивіли її коси
Чому в очах багато смутку, болю?

Матусю, ти пробач рідненька
Що дуже довго я не приїжджала
І знову билось рвалося серденька
І обіймала маму, цілувала.

І сон згадала – як же довго – довго
У лабіринті справ вона блукала
А серце рвалося туди – додому
А серце кожну мить шукало маму!
7.04.2015
© Автор Британ Галина Ярославівна

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *