Стежки, розвилини, дороги і розтоки,
Сплітається із них уся земля…
Вони ведуть… Рахують наші кроки
У них і осінь наша і весна…
Широкі і розлогі, кам’янисті,
Протоптані несхожими людьми,
Заквітчані, а іноді й тернисті,
Всіяні радістю і па́лені слізьми́…
Стежки… У кожній тисяча історій,
Стежки… Так часто губляться в імлі…
Ними ідуть, простують наші долі…
Це сухожилля нашої землі…
12.12.2017
© Автор Британ Галина Ярославівна