В коридорах душі дме вітер,
Свище, плаче неначе дитя…
Усі сльози із серця витер,
Знаю, місія в нього така…
Завіває в куточки надії,
Проникає туманом в думки,
Освіжає палаючі мрії
І лягає в ліричні рядки…
В коридорах душі дме вітер
Щоб остигла трішки вона,
Годі їй лиш вогнем горіти,
Он уже за вікном зима…
25.12.2017
© Автор Британ Галина Ярославівна