Ти бачиш як кружляє сніг,
Такий пухнастий, загадковий…
Що кажеш? – Холодно тобі,
І до кісток промерзли ноги?
А потім, як прийде весна,
Підуть дощі, і літні зливи…
Що скажеш? – Знову щось не так?
Чому ж ти знову не щасливий?
«Намок до нитки, он, дивись!» –
Ти роздратовано шепочеш…
Намок? Всього лиш… Усміхнись,
Бо це лиш дощ, легенький дощик…
Ти знаєш, поки навкруги,
Ту ложку дьогтю ти шукаєш,
Біжать, спішать твої роки,
Їх не вернеш і не спіймаєш…
Шукай у всьому світлий блиск
Він подарує тобі крила,
Він скрізь, лиш тільки придивись,
У ньому є велика сила…
04.01.2017
© Автор Британ Галина Ярославівна