Поезія “Відрізок часу в три десятки років…”

Між тим дівчатком і теперішньою мною,
Відрізок часу в три десятки років,
Ступаючи дорогою земною,
Вбирала серцем Господа уроки…

Спіткалася, бувало, об каміння,
І ноги оббивала аж до крові,
Крізь часу плин, вростаючи корінням,
Шукала світло чистої любові…

У глибині очей, що поруч йшли,
У всіх серцях, що поряд тріпотіли,
Бо так хотіла теплої весни,
Щоб підійняти несміливі крила…

Змією блискавиця по душі
Ударила… І крила поламала,
Здавалось, не закінчаться дощі,
Та віра знов на ноги підіймала!

Рука Господня ніжно обняла́,
Свою розгублену, малу дитину,
Стихли вітри, закінчилась гроза,
І блискавиця в часі загубилась…

Спасибі Боже, за твою любов,
Що всі дороги сяйвом освітила,
За те, що обійняв мене теплом,
Зцілив мої, побиті вітром, крила!

Я йтиму, обіцяю, щоб нести
Поміж сердець твою любов і силу,
До тих, хто так чекає вже весни,
До тих, котрі в дорозі загубились…
22.01.2019
© Автор Британ Галина Ярославівна

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *