Я йтиму, забираючи в долоні,
Тепло і світло, сонячну весну,
Минатиму ущелини й безодні,
І не вбиратиму у душу бур’яну…
Так, знаю, буду плакати й сміятись,
Так, знаю, буде боляче колись,
Та йтиму, лиш би тільки не стояти,
А ти за мене тихо помолись…
Я йтиму, йтиму, йтиму без зупину,
Слідами мрій, дорогою добра,
Плекатиму в собі оту Людину
В душі якої світло і весна!
07.12.2017
© Автор Британ Галина Ярославівна