Поезія “Як багато сонця навкруги…”

Як багато сонця навкруги,
Ось воно, крізь тіні виглядає,
Пробивається крізь куряву пітьми,
І замерзлі душі зігріває.

Глянь,школярик, зовсім ще малюк,
Очка в нього сяють, мов вогні…
Ось юнак, закоханий мабуть,
Тихо щось наспівує собі….

А отам у сивині дідусь,
Обіймає внученьку маленьку,
Біля нього я на мить спинюсь,
Трішки сонечка вберу в серденько…

А отам матуся з малюком,
Перші кроки свої він ступає,
І так весело і радісно обом,
Біля них все світиться й сіяє…

З магазину пахне свіжий хліб…
В душу ароматом проникає,
Скільки ж того сонця на землі,
І воно усюди, скрізь витає…
26.09.2017
© Автор Британ Галина Ярославівна

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *