Така красива, радісна, успішна,
Така щаслива, впевнена така…
– Сідай, дитино, поговорим трішки,
Заходь, отут залиш своє взуття…
Зняла взуття… А ноги, Боже, ноги
У мозолях, у ранах, у синцях,
Такі були її стежки й дороги,
Такий важкий, тернистий в неї шлях…
Зняла взуття… Відразу легше стало,
Зняла взуття – і камінь із душі,
Навколішки у Бога сповідалась,
І капці там залишила свої…
Уже не буде тих стежок тернистих,
Бо обійняв Господь її шляхи,
Босоніж, на поляни трав’янисті,
Пішла, змахнувши вільними крильми…
Така красива, – всі навкруг казали, –
Така щаслива, впевнена така…
Не заздри їй, вона ішла шляхами,
Сховавши біль під «якісне взуття»…
03.02.2019
© Автор Британ Галина Ярославівна
Дякую за Вашу поезію… Благословінь Вам!
Спасибі ЩИРО, пані Нелю!!!
Гарно дякую за пережитий вірш. Нехай у всьому Бог благословляє і надихає
Спасибі ЩИРО!!! І Вам бажаю добра і Божого благословення!!!