Поезія “В’язень”

Юнак блукав по вулиці…
Бруківка. Велике місто
шум і темнота.
Позаду залишилося життя,

Попереду – самотність і неволя.
Казатимете доля? ні, не доля,
вона б його не змусила до болю
для себе і для інших. Це душа,
Що долю зрадила, зів’яла, почорніла,
І кров’ю руки й совість забруднила.
Холодний дощ, брудна волога ніч,
І люди що його не помічають –
ідуть, ідуть, шепочуться, зникають
мов зграї наполоханих ворон…
Тремтять повіки… Біль… О Боже
сон, це сон.
Суглоби затекли від нар твердих,
В очах одна картина – грати, грати
Занила болем грішная рука
Один лиш вихід – спати, спати, спати.
Гірка сльоза торкнулася виска,
Бо щастя вже ніколи не пізнати
брудній душі і серцю юнака
11.08.2013
© Автор Британ Галина Ярославівна

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *