Поезія “Вічний спогад”

Мої думки, мій сон, мій дивний спогад,
Я душу віддала тобі навік,
Ласкаве сонце, пісня колискова,
Малесенька берізка край воріт.

Світанок тихий з теплою росою,
Віночок що сплела собі сама,
Етюд осінній з радістю й журбою,
Дитинства світ, якого вже нема.

Яскраве небо, сонячна блакить,
Ті ж самі зорі, ніч і темнота,
Не той лиш спокій і душа не та,
Якась чужа здається самота,

Тривога вже прокинулась, не спить.
І гаснуть зорі, і пустує вітер,
І тиха пісня мамина звучить,
Оцей світанок мої сльози випив,

І скоро сонцем небо запалить.
Скінчився сон, але думки не сплять,
Колишуть серце спогади казкові,
І часу не під силу їх здолать,
Вони мов зорі, – світять і горять,
Бо вічний світ добра, тепла, любові.
13.08.2013
© Автор Британ Галина Ярославівна

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *