Поезія “Гірка торбинка.”



Розлогим шляхом милувались очі,
Раділо серце, тішилась душа,
Дитя робило перші свої кроки
Невпевнено ступаючи в життя…

А у руках малесенька торбинка
Щоб по шляху збирати доброту,
Все більшою ставала ця  стежинка
То вниз спускалася, то вверх   на висоту…

І виростали на шляху тім перешкоди,
Холодні буревії і дощі,
І серце обіймала прохолода,
І щось боліло гірко на душі…

Губилися в дорозі світлі мрії,
Ховалися у тіні почуття,
Цвітіням пробивалися надії,
Крізь  куряву   буденного  сміття…

Все важчою ставатиме торбинка,
І крок за кроком далі важче йти,
Здаватиметься мукою стежинка,
Чому? Що сталося? –  Питатимете ви.

Наповнилась торбинка аж до краю,
Камінням із образи, гніву, болю,
І крок за кроком важче все ступає
Людина, що несе її з собою…

Та гляньте що це, –  він її скидає,
Мов це ярмо що тягне на коліна,
І руки вгору в небо простягає,
І не потрібна більше ця торбина,

А на стежині квіти розцвітають,
У пахощі вдягається життя…
Людина вже не йде, вона літає,
Бо скинула  непотребу  сміття…

Скидайте цей тягар образ і гніву,
Скидайте, бо тернистим буде шлях,
Скидайте цю непотреба торбину,
І крила розправляйте, наче птах,

І серце у цвітіння одягайте,
І душу пронизайте теплотою,
Скидайте, не вагаючись, скидайте,
Не волочіть непотріб за собою…
08.08.2017.
© Автор Британ Галина Ярославівна

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *