Довкола ходять дорослі діти
Які ще досі вчаться любити,
Вчяться стояти, вчаться ходити,
Вчаться прощати, вірити, жити…
Діти дорослі ховають сльози,
Хтось їм сказав, що це сором, – не можна,
Хтось їм сказав – слід слухняними бути,
Хтось їм порадив маски вдягнути…
От і снують вони тихо, безшумно,
Дітям дорослим іноді сумно,
Іноді хочеться знову стрибати,
І на колінах у мами дрімати…
Хочеться плакати, потім сміятись,
Хочеться просто когось обійняти,
Хочеться щоби і їх пригорнули,
Щоби помітили, щоби почули…
І у психолога тихо поплачуть,
Перелікують травми дитячі,
Перебинтують побиті крила,
Перефарбують чорне на біле…
Знову по колу – щастя, турботи,
Пошук себе, зміна роботи,
Посеред галасу йдуть потихеньку,
Діти дорослі такі маленькі…
28.04.2025р.
© Автор Британ Галина Ярославівна